Специализированный совет

Спеціалізована вчена рада Д 64.089.03

САЙТ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ВЧЕНОЇ РАДИ Д 64.089.03

Наказ «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України щодо діяльності спеціалізованих вчених рад від 03 квітня 2014 року» від 15.04.2014 року № 455. Термін повноважень спеціалізованої вченої ради Д 64.089.03 Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова – з 15 квітня 2014 року по 15 квітня 2017 року.

Спеціальності ради:

05.01.04 – ергономіка;

05.22.01 – транспортні системи.

Відомості про склад ради:

Голова спеціалізованої вченої ради Д 64.089.03:

—         доктор технічних наук, професор Доля Віктор Костянтинович, завідувач кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.22.01.

Заступник голови спеціалізованої вченої ради Д 64.089.03:

—         доктор технічних наук, професор Линник Ірина Едуардівна, професор кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.01.04.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.089.03:

—         кандидат технічних наук, Понкратов Денис Павлович, доцент кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.22.01.

Персональний склад ради:

  • Буров Олександр Юрійович, доктор технічних наук, заступник директора Інституту обдарованої дитини НАНН України, спеціальність 05.01.04;
  • Давідіч Юрій Олександрович, доктор технічних наук, професор, професор кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.22.01;
  • Капцов Іван Іванович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.22.01;
  • Кисельов Володимир Борисович, доктор технічних наук, професор, декан Академії Муніципального управління, спеціальність 05.22.01;
  • Куниця Анатолій Васильович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», спеціальність 05.22.01;
  • Лобашов Олексій Олегович, доктор технічних наук, професор, професор кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.22.01;
  • Назаренко Леонід Андрійович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.01.04;
  • Овчинников Станіслав Степанович, доктор технічних наук, професор, професор кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова Міністерства освіти і науки України, спеціальність 05.01.04;
  • Панішев Анатолій Васильович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри Житомирського державного технологічного університету, спеціальність 05.22.01;
  • Рева Олексій Миколайович, доктор технічних наук, професор, професор кафедри Національного авіаційного університету, спеціальність 05.01.04;
  • Харченко Віктор Федорович, доктор технічних наук, професор, проректор з наукової роботи Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова, спеціальність 05.01.04;
  • Шпачук Володимир Петрович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова, спеціальність 05.01.04.

Паспорт

 спеціальності 05.01.04 – Ергономіка (технічні науки)

Формула спеціальності

Ергономіка — науково-практична дисципліна про комплексну багатофакторну оптимізацію трудової діяльності людини та умов її здійснення в системах «людина — знаряддя праці — предмет праці – виробниче середовище». Процес оптимізації виходить із системних властивостей компонентів трудового процесу і базується на системних показниках його ефективності. Дослідження системи здійснюється як вивчення єдиного функціонального цілого.

Оптимізація трудової діяльності, створюючи необхідні передумови для збереження здоров’я і розвитку особистості працівника, добиватися істотного підвищення ефективності та надійності діяльності людини.

 Напрямки досліджень

 1. Розкриття закономірностей трудової діяльності людини в системах «людина — техніка – середовище» (ЛТС) і визначення правил її організації.

2. Розробка теорії діяльності людини в системах ЛТС.

3. Розробка теорії оптимального багатофакторного синтезу систем ЛТС.

4. Розробка методології прогнозування еволюції, моделювання, дослідження, проектування та експлуатації систем ЛТС в специфічних умовах її застосування.

5. Розробка методів і засобів ергономічного забезпечення систем ЛТС, які знаходяться в експлуатації: удосконалення ергономічних властивостей і якостей технічних засобів, параметрів виробничого середовища і способів професійної підготовки людини.

Паспорт

спеціальності 05.22.01 – Транспортні системи (технічні науки)

Формула спеціальності

Транспортні системи – галузь науки і техніки, яка займається дослідженням закономірностей, що визначають умови раціональної організації транспортного обслуговування і транспортних процесів і охоплює проблеми формування та забезпечення ефективної роботи складових елементів транспортного комплексу, розвитку його матеріально-технічної бази – мережі шляхів сполучення, транспортних, складських та перевантажувальних засобів. До її задачі входить розробка наукових основ і методів забезпечення ефективного функціонування транспортних систем, раціональної організації пасажирських та вантажних перевезень.

Напрямки досліджень

1. Удосконалення засобів, технології та умов перевезення вантажів, пасажирів та багажу, методів оперативного управління процесами перевантаження у вузлах транспортної мережі.

2. Дослідження і розробка комплексу технічних засобів для розвитку та ефективного використання елементів транспортних систем, визначення закономірностей взаємного впливу транспортних систем та зовнішнього середовища, обґрунтування вимог до транспортних споруд та їх обладнання.

3. Дослідження закономірностей формування попиту на транспортні послуги по перевезенню пасажирів та вантажів.

4.Обґрунтування, розроблення і удосконалення методів, технологій і технічних засобів транспорту для організації міжнародних, змішаних, комбінованих та інтермодальних перевезень пасажирів і вантажів.

5. Розробка моделей прийняття рішень суб’єктами транспортних ринків по доставці різних вантажів у регіональних, міжрегіональних та міжнародних сполученнях.

6. Виявлення та обґрунтування факторів ефекгивності транспортних систем, розробка теорії і методів організації та управління розвитком транспортних систем.

7. Розробка теорії і наукових основ організації транспортних процесів і систем.

8. Вирішення комплексних проблем логістичного управління, пов’язаних з транспортом,складуванням, переробкою вантажів, розміщенням замовлень та запасами.

9. Формування національної транспортної мережі, її взаємодія з транспортними системами інших країн.

10. Розробка наукових основ формування, організації та функціонування національної мереж і міжнародних транспортних коридорів та її інтеграції в світову та європейську транспортну систему.

11. Закономірності формування вантажопотоків, організація управління ними і розробка методів організації транспортного процесу, заснованих на принципах логістики, формування відповідних систем транспортно-експедиційиого обслуговування.

12. Закономірності формування пасажиропотоків, побудова транспортних пасажирських систем міст, сільських районів та регіонів.

13. Проблеми взаємодії різних видів транспорту при перевезеннях вантажів та пасажирів.

14. Обгрунтування технологічних процесів пасажирських і вантажних перевезень, їх організації і управління в інтегрованих системах та системах окремих видів транспорту: авіаційного, автомобільного, водного, залізничного.

15. Розробка раціональних систем та обгрунтування засобів комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт в пунктах збігу різних видів транспорту.

16. Закономірності формування транспортних потоків і розробка систем організації руху та технології управління ними.

17. Обґрунтування вимог до застосування методів та засобів автоматизації управління рухом, транспортної телематики та принципів синергетичного об’єднання взаємодії різних транспортних засобів та систем.

18. Проблеми безпеки транспорту. Закономірності впливу фактора людини на транспортні процеси.

Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 05.22.01 «Транспортні системи» (технічні науки)

Зміст програми по спеціальності 05.22,01 «Транспортні системи» визначає науково-методичні основи раціональної організації транспортного обслуговування і транспортних процесів, і охоплює проблеми формування та забезпечення ефективної роботи складових елементів транспортного комплексу, розвитку його матеріально-технічної бази – мережі шляхів сполучення транспортних, складських та перевантажувальних засобів.

Розділ 1. Основи побудови транспортних систем.

Розвиток науки про транспортні системи країни, регіонів, міст та промислових центрів. Роль залізничного, автомобільного, повітряного, морського та річкового видів транспорту в системі транспортної мережі України. Функціонування транспорту, як складної інтегрованої системи: фактор, що впливає на процес функціонування, показники, що характеризують властивості, розробки і задачі досліджень складних систем. Основні властивості транспортної продукції в системі суспільного виробництва та розподілу. Основні технологічні елементи і структура транспортного процесу. Показники функціонування транспортної системи. Поняття про провізні та пропускні здатності. Невизначеність транспортних систем і шляхи її зниження. Надійність та резервування в транспортних системах. Принципи формування технологічних систем при перевезеннях. Вимоги галузей народного господарства до транспорту. Загальні принципи удосконалення взаємодії транспорту з іншими галузями народного господарства. Науково-методичні основи прогнозування та планування перевезень вантажів та пасажирів на різних рівнях управління транспортом. Транспортні вузли на транспортній мережі країни та окремих регіонів, класифікація транспортних вузлів, принципи їх побудови та розвитку. Критерії ефективності транспортних процесів і систем. Багатокритеріальний підхід до оцінки ефективності транспортних систем. Система показників ефективності і якості функціонування транспортних процесів. Методи оцінки рівня якості транспортного обслуговування. Принципи формування комплексу показників інтегральної оцінки ефективності системи пасажирського транспорту. Принципи формування комплексу показників інтегральної оцінки функціонування системи «виробництво – транспортування – споживання».

Розділ 2. Організація та управління транспортним процесом.

Шляхи підвищення ефективності експлуатації автомобілів. Методи планування вантажопотоків. Моделі управління запасами. Задачі комплексного планування поставок і перевезень. Вибір типу рухомого складу. Комплексне рішення задач вибору рухомого складу та управління запасами. Класифікація вантажних та пасажирських перевезень. Елементи транспортного процесу. Характеристика технологічних процесів. Техніко-експлуаташйні якості рухомого складу автомобільного, залізничного, повітряного, річкового і морського видів транспорту. Показники, що характеризують ефективність роботи транс¬портних засобів, продуктивність транспортних засобів, собівартість перевезень та безпека руху. Аналіз впливу експлуатаційних факторів на ефективність використання рухомого складу, раціональна структура парку транспортних засобів. Шляхи підвищення ефективності експлуатації транспортних засобів. Вибір оптимальних маршрутів руху і вирішення транспортних задач методами лінійного програмування. Вибір типу рухомого складу. Методи раціональної організації вантажних перевезень. Механізація і автоматизація вантажно-развантажувальних робіт. Організація контейнерних і пакетних перевезень. Розвиток міжміських та міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Диспетчерське керівництво вантажними та пасажирськими перевезеннями. Математичний апарат, який використовується в дослідженнях транспортних систем. Елементи теорії імовірностей (випадкові величини та основні закони їх розподілу, двомірні випадкові величини, елементи теорії масового обслуговування). Елементи математичної статистики (характеристика ряду випадкових величин, регресія випадкових величин, методи обробки інформації). Елементи прикладної теорії графів (елементи графа, матриці суміжності графів, сітьова модель, методи оптимізації сітьових моделей). Методи експертних оцінок (парні порівняння, шкільні оцінки, погодженість поглядів експертів, коефіцієнт варіації оцінок, коефіцієнт парної кореляції). Основи теорії прийняття оптимальних рішень та постановка задач досліджень операцій, математичне моделювання. Основи оптимізації. Приклади оптимізації оптимізація транспортних потоків і регулювання руху. Роль і місце людини в системі управління. Автоматизовані системи управління, їх класифікація. Автоматизовані системи диспетчерського управління технологічними процесами транспорту АСДУ ТПТ, їх структура і принципи формування. Елементи діагностичного управління. Стратегія стеження по плану. Алгоритми управління. Використання економіко-математичних методів і ЕОМ при вирішенні наукових і практичних задач планування і організації перевезень. Пасажирські перевезення, як система: її складові та взаємозв’язок між ними. Транспортний процес, його структура, особливості організації за видами перевезень та сполучень. Маркетинг пасажирських перевезень. Ринок транспортних послуг. Визначення його коньюктури та прогнозування попиту населення. Пасажиропотоки, їх характеристика та методи управліня ними. Принципи побудови транспортних систем: їх складові, характеристика, формування маршрутної мережі. Прогресивні технології пасажирських перевезень. Типаж та структура рухомого складу, методи їх визначення. Менеджмент пасажирських перевезень. Раціональна організація роботи пасажирського транспорту: розклад руху, режим праці водіїв. Система диспетчерського управління перевезеннями: організаційна структура, технологія, технічні засоби. Інформаційно-довідкові системи на пасажирському транспорті: засоби зв’язку, методи механізації та автоматизації. Тарифи, квіткові системи, методи їх формування, шляхи підвищення доходів від перевезень, технічні засоби. Рівень якості та ефективності перевезень, методи визначення та оцінка.

Розділ 3. Організація дорожнього руху.

Мета і задача організації дорожнього руху на дорогах і вулично-дорожній мережі міст. Системи «автомобіль – водій – дорога» і «дорожні умови – транспортні потоки». Характеристика транспортного потоку, взаємодія характеристик транспортного потоку. Основна діаграма транспортного потоку. Пропускна здатність вулиць і доріг. Рівень завантаження і обслуговування доріг. Характеристика дорожніх умов. Вплив на безпеку дорожнього руху. Засоби по покращенню умов руху методами інженерно-планувальних рішень. Методи визначення і аналізу характеристик транспортних потоків і дорожніх умов. Поняття про комплексну схему організації дорожнього руху. Склад комплексної системи. Види і методи аналізу дорожньо-транспортних подій. Заходи по зниженню числа ДТП. Аналіз пішохідного руху на перегонах і перехрестях. Дислокація місць тяжіння пішоходів. Засади по покращенню умов руху в центральній частині міст. Трудові і культурно-побутові поїздки, обсяги поїздок. Безпека руху і характеристики схеми організації дорожнього руху. Зони обмеження руху: пішохідні вулиці і зони, зони обмеження швидкості руху, стоянки і зупинки, зони заспокоєння в центральних частинах і в житлових районах міст. Екологічні характеристики схем організації дорожнього руху, зв’язок з технічними характеристиками. Зона по покращенню екологічних характеристик схем ОДР. Економіка організації дорожнього руху. Соціально-економічна направленість заходів з організації дорожнього руху. Методи підготовки, вибору і підвищення професійної майстерності водіїв з урахуванням їх психо-фізіологічних особливостей. Методи роботи з водіями в автотранспортних підприємствах по зниженню кількості ДТП. Регулювання дорожнього руху. Види регулювання, критерій ефективності. Методики координації управління дорожнім рухом. Автоматизовані системи управління дорожнім рухом на автомобільних дорогах. Автоматизовані системи управління дорожнім рухом на вулично-дорожній мережі міст. Апаратура для автоматизованих систем управління дорожнім рухом. Дорожні знаки, дорожня розмітка, направляючі пристрої. Ефективність застосування, характеристика впливу на безпеку дорожнього руху.

Література.

1. Аксенов И .Я., Аксенова В.И. Транспорт и охрана окружающей среды. – М: Транспорт. 1986.

2. Афанасьев Л.Л., Цукерберг С.М Единая транспортная система и автомобильные перевозки. – М.: Транспорт, 1994. 3. Афанасьев Л.Л., Воркут А.И., Дьяков А.Б. и др. Пассажирские автомобильные перевозки. – М.: Транспорт, 1986.

4. Афанасьев В.А., Зубков А.О. Прогрессивные формы организации труда на транспорте. – М.: Транспорт, 1986.

5. Безбородова Г.В., Маяк Н.М., Чалый А.А. Экономия топлива при вождении автомобиля. – К: Техника, 1986.

6. Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем. – М.: Наука, 1996.

7. Варелопуло Г.А. Организация движения и перевозок на городском пассажирском транспорте. – М: Транспорт, 1981.

8. Володин Е.П., Громов Н.Н. Организация и планирование перевозок пассажиров автомобильным транспортом. – М.: Транспорт, 1982.

9. Воркут А.И., Калинин АГ., Рудык А.С, Транспортное обслуживание торгово-оптовых баз. – К.: Техника, 1985.

10. Воркут А.И., Зубьев В.В. Организация таксомоторных перевозок. – К.: Техника, 1992.

11. Веншель Е.С. Исследование операций. – М.: Сов. радио, 1972.

12. Венецкий И.Г. Венецкая В.И. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе. – М.: Статистика, 1974.

13. Великанов Д.П. Эффективность автомобиля. – М: Транспорт, 1989.

17. Вопросы развития автомобильных транспортных средств / Под редакцией Д.П. Великанова. – М.: Транспорт, 1978.

15. Галушко В.Г. Вероятностно-статистические методы на автотранспорте. – К.: Высшая школа, 1976.

16. Гетман П.Н. Организация работы автовокзалов и пассажирской автостанции. – М.: Транспорт, 1975.

17. Геракимус Е.Л. Экономико-математические методы в планировании на автомобильном транспорте. – М: Транспорт, 1992.

18. Говорушенко Н.Н. Основы управления автомобильным транспортом. – Харьков: Высшая школа, 1978.

 19. Дмитриев А.А. Международные автобусные перевозки. – М: Транспорт, 1992.

20. Дружинин Г.В. Надежность автоматизированных производственных систем. – М.: Энергоавтомиздат, 1986.

21. Ефремов И.С. Кобозев В.Н., Юдин В.А. Теория городских пассажирских перевозок. – М.: Высшая школа, 1990.

22. Игнатенко А.С. Управление качеством таксомоторных пассажирских перевозок. – М.: Транспорт, 1988.

23. Конвей Р.В., Максвелл В.Л., Миллер Л.В. Теория расписаний. –М: Наука, 1975.

24. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс, 1990.

25. Лігум Ю.О. Автоматизовані системи управління технологічними процесами пасажирського транспорту. – К.: Техніка, 1989.

26. Мун Э.Е., Ребец А.Д Организация перевозок пассажиров маршрутным такси. – М.: Транспорт, 1986.

27. Мартин В., Вол М. Анализ транспортных систем. – М.: Транспорт, 1991.

28. Овчинников Ю.В., Фишельсон М.С. Городской транспорт. – М.: Высшая школа, 1978.

39. Организация перевозок пассажиров автомобильным транспортом / С.Л. Голованенхо, И.Г. Крамаренко, В.В. Перфильев. – К.: Техника, 1991.

30. Павленко Г.П. Автоматизированные системы диспетчерского управления движением пассажирского городского транспорта. – М: Транспорт, 1979.

31. Поттгоф Г. Учение о транспортных ротоках / Пер. с нем. М.: Транспорт, 1975.

32. Резер С.М Оптимизация процессов грузовых перевозок. –М: Наука, 1990.

33. Резер С.М. Комплексное управление перевозочным процессом в транспортных узлах. – М: Транспорт, 1982.

34. Смехов А А. Введение в логистику. – М.: Транспорт, 1993.

35. Цибулка Я. Качество пассажирских перевозок в городах. – М.; Транспорт, 1987.

Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 05.01.04 «Ергономіка» (технічні науки)

Ергономіка – наука, що займається комплексним вивченням діяльності людини в системі «Людина – техніка – середовшце» (СЛТС), що відрізняється міждисциплінарним напрямом досліджень процесів, засобів та умов діяльності людини в інтересах розробки теоретичних та методичних основ створення високоефективних СЛТС. Ергономіка відноситься до групи наук некласичного типу, котрі з’єднують в собі риси наукової дисципліни та засобів практичної діяльності.
Значення ергономіки для народного господарства міститься в посиленні соціальної орієнтації технічного прогресу, в підвищенні якості СЛТС, скороченні терміну підготовки людини до обслуговування СЛТС, доведенні до мінімуму кількості аварій та катастроф, що відбулись завдяки недосконалості організації взаємодії людини із технікою, зниження напруги та підвищення привабливості праці. Цей ефект досягається завдяки формуванню ергономічних властивостей СЛТС потрібного рівня шляхом раціонального взаємного узгодження можливостей людини, характеристик технічних засобів та параметрів виробничого та навколишнього середовища в єдиній системі.
Предметом ергономіки як науки є вивчення системних закономірностей взаємодії людини або групи людей із технічними засобами, об’єктами трудової (учбової, спортивної, ігрової та ін.) діяльності і середовищем в процесі досягнення мети діяльності або в процесі професійної підготовки до її виконання.
Завданням ергономіки як сфери практичної діяльності є формування ергономічних властивостей СЛТС шляхом проектування та удосконалення процесів (засобів, алгоритмів) до неї, а також тих характеристик засобів та умов праці, котрі безпосередньо впливають на параметри діяльності та стан людини, в інтересах підвищення якості продукту та ефективності праці, збереження здоров’я та розвитку особистості працюючого.
До програми кандидатських іспитів за спеціальністю 05.01.04 – ергономіка (технічні науки) включені найбільш важливі розділи знань в галузі ергономіки як научно-практичної дисципліни.

Розділ 1. Базові поняття ергономіки.

Предмет та завдання ергономіки. Причини виникнення необхідності в ергономічних дослідженнях та розробках. Відзнаки ергономіки від інших наук, що займаються трудовою діяльністю (від інженерної психології, психології праці, фізіології та гігієни праці, технічної естетики та ін.). Поняття систем «Людина – машина», «Людина – техніка – середовшце», ергономічні властивості СЛТС. Ергономічні вимоги, їх класифікація та номенклатура. Системи ергономічного забеспечення розробки та експлуатації СЛТС. Етапи ергономічного забеспечення: ергономічний аналіз СЛТС, ергономічна оптимізація СЛТС, ергономічна експертиза СЛТС. Характеристики людини, котрі повинні враховуватися при розробках та експлуатації СЛТС.

Розділ 2. Надійність, якість, ефективність СЛТС.

Якість продукції та якість трудової діяльності. Класифікація ерготичних систем. Класифікація станів та видів відмов СЛТС. Якість діяльності оператора. Надійність діяльності оператора. Помилки оператора. Взаємозв’язок понять ефективності, якості та надійності (ЕЯН) функціювання СЛТС. Номенклатура показників ЕЯН СЛТС. Методи опису та оцінки СЛТС. Структурно-алгоритмічний аналіз діяльності людини Г. В.Суходольского. Узагальнений структурний метод А. Н.Губинського.

Розділ 3. Загальні ергономічні вимоги до організації СЛТС та діяльності операторів.

Характеристика людини як частини СЛТС.
Показники зорової працездатності та сприйняття візуальної інформації. Характеристики слухового, вестибулярного та тактильного апаратів. Характеристики речестворювального тракту. Рухова реакція людини і показники психофізіологічної напруги. Порівняльна характеристика можливостей людини і машини (таблиця Фітца). Задача розподілення функцій між людиною і машиною. Проектування алгоритму діяльності оператора (змістова і математична постанови і методи рішення). Інформаційні моделі для оператора та їх класифікація. Групова діяльність.

Розділ 4. 3агальні ергономічні вимоги до технічних засобів діяльності.

Характеристика та організація робочих ділянок. Антропометричні показники та критерії вибору робочих положень. Завдання проектування робочої ділянки за критеріями надійності діяльності. Вимоги до пультів управління.

Розділ 5. Відбір і підготовка операторів СЛТС.

Поняття функціонального стану організму. Засоби первинного відбору операторів. Моделі процесів навчання та втрати навиків. Критерії професійної придатності операторів. Об’єктивний контроль рівня підготовки операторів. Особливості підготовки операторів для підприємств з потенційно небезпечними технологіями. Оцінка здібностей оператора до аварій та його підготовка до роботи в аварійній обстановці. Засоби контролю стану оператора у різних СЛТС (на транспорті, на АЄС та інше).

Розділ 6. Ергономічна експертиза.

Проблема ергономічної експертизи. Структура та зміст ергономічної експертизи. Методика проведення ергономічної експертизи. Порядок аналітичної оцінки моделей алгоритмів функціонування СЛТС. Методика проведення ергономічної експертизи автоматизованих робочих місць.

Розділ 7. Ергономіка інформаційних технологій.

Поняття інформаційної технології (ІТ). Покоління ІТ. Динаміка ролі людини у ІТ. Ергономічний аналіз діяльності людини у ІТ. Актуальні завдання ергономічного проектування ІТ. Проектна оцінка якості виконання функцій АСУ з урахуванням дій операторів. Розподілення функцій між людиною і технікою в ІТ. Надійність оператора ІТ. Мотивація праці і якість ІТ. Темпова та емоційна напруга операторів ІТ. Інформаційні моделі та інформованність осіб, які приймають рішення. Інформаційна та інтелектуальна підтримка прийняття рішень.

Розділ 8. Ергономічні принципи проектування.

Історія виникнення та тенденції розвитку ергономічних уявлень в архітектурі. Загальна характеристика ергономічного підходу до рішення завдань архітектурного проектування. Принципи врахування діючих факторів навколишнього середовища в архітектурному проектуванні: урахування санітарно-гігієнічних характеристик середовища життєдіяльності людини; особливості урахування психофізіології сприйняття світло-кольорового середовища; пошук оптимальних просторово-антропометричних взаємовідносин. Функції ергономіки в системі проектної діяльності. Структура ергономічних властивостей і якостей архітектурних об’єктів. Типологія архітектурних завдань в архітектурному проектуванні. Послідовність комплексного врахування ергономічних потреб на рівнях проектного процесу . Ергономічні критерії та оцінка проектного рішення.

Розділ 9. Ефект ергономічного забезпечення.

Основи комплексної оцінки ефективності ергономічного забезпечення СЛТС. Показники техніко-економічної ефективності системи ергономічного забезпечення розробки та експлуатації СЛТС. Методика розрахунку приватних показників техніко-економічної ефективності ергономічного забезпечення СЛТС. Алгоритми оцінки річної економії за рахунок ергономічного забезпечення СЛТС.

Література

1. Зинченко В.П., Мунипов В.М. Основы эргономики. – М.: изд-во Моск.ун-та, 1979. – 344 с.
2. Даниляк В.Н., Мунипов В.М., Федоров M.B. Эргодизайн, качество и конкурентноспособность. – М.: изд-во стандартов, 1990. – 200 с.
3. Основы инженерной психологии / Под ред. проф.Б.Ф. Ламова. –М.: Высш. школа, 1977.– 334 с.
4. Организация взаимодействия человека с техническими средствами АСУ. В 7 кн. Кн.1. Инженерно-психологическое проектирование взаимодействия человека с техническими средствами. Практ. пособие / Гасов В.М., Соломонов H.A. – М.: Высш. школа, 1990. –127 с.
5.  Производственная эргономика / Под ред. С.И. Горшкова.– М.: Медицина, 1979.– 312 с.
6. Справочник по прикладной эргономике / Под ред. В.М. Мунипова. –М .: Машиностроение, 1980. – 216 с.
7. Справочник по инженерной психологии / Под ред, Б.Ф. Ламова.– М. Машиностроение, 1982.– 368 с.
8. Человеческий фактор. В 6-ти томах. Т.1. Эргономика – комплексная научно-техническая дисциплина: Пер. с англ./ Ж. Кристенсен, Д. Мейстер, П. Фоули и др.– М,:Мир, 1991.– 599 с.
9. Эргономика: Учебник / Под ред. А.А. Крылова, Г.В. Суходольского.– Изд-во Ленингр. ун-та, 1988.– 184 с.
10. Информационно-управляющие человеко-машинные системы: Исследование, проектирование, испытания: Справочник / А.Н. Адаменко, А.Т. Ашеров, И.Л. Бердников и др.; Под общ. ред. А.И. Губинского В.Г. Евграфова. –М.: Машиностроение, 1993 – 528 с.
11. Войненко В.М., Мунипов В.М. Эргономические принципы конструирования.– К.: Техніка, 1988.– 119 с.
12. Борисюк A.A. Эргономика в приборостроении.– К.: Техніка, 1985. – 167 с.
13. Пятибратов А.П. Человеко–машинные системы: эффект эргономического обеспечения,– М. Экономика, 1987.– 200 с.
14. Губинский А.Н. Надежность и качество функционирования эргатических систем – Л.: Наука, 1982.– 270 с.
15. Хрестоматия по инженерной психологии / Сост. Б.А.Душков. Уч. пособие – М.:Высш. шк., 1991.– 287 с.
16. Шабанов Г.П. Количественная оценка деятельности человека в системах человек – техника. – М.: Машиностроение, 1983.– 263 с.
17. Галактионов А.И. Представление информации оператору. М.: Энергия, 1969. – 136 с.
18. Котик М.А., Емельянов В.М. Ошибки управления. Психологические причины, методы автоматизированного анализа. Таллин, Валгус., 1985. – 391 с.
19. Попович П.Р., Губинекий А.И., Колесников Г.М. Эргономическое обеспечение деятельности космонавтов. – М.: Машиностроение, 1985. – 272 с.
20. Суходольский Г.В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятельности. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 120 с.
21. Мироненко В.П. Эргономические принципы архитектурного проектирования (теоретико-методологический аспект). – Харьков: Основа, 1997. – 112 с.